Потоки, Черкаська обл.

Описание

Люблю своє село!!!!!!!!!! “Потоки” Потоки – це село, яке знаходиться у Катеринопільському районі, Черкаській області, центр сільської ради. Село розташоване на березі річки Велика Вись, притоки річки Синюхи, за 27 км від районного центру. На території сільської ради за 1 км від нашого села розташоване село Кобилянка. На думку краєзнавця Черкащини М. Пономаренка, назва села походить від польського слова «потік», що означає «річка, яка стрімко біжить». Дійсно, у місці, де утворилося село, річка велика Вись тече швидко. У свій час її доповнював потужний потічок з яру. Село виникло десь у середині 18 століття. За Л. Похілевичем, село на той час мало назву Малевича і налічувало 150 жителів, а сусіднє – Кобилянка – 200. Коли село перейшло поміщиці Прокоповій Олександрі Миколаївні, назва села «Потоки» закріпилася. Селянам належало 153 десятини землі, а поміщикам – 423. Поміщиця надавала досить багато землі в оренду селянкам в селах Кобилянка, Лисича балка та Соколівка. На той час у селі була школа грамоти, казенна винна лавка і хлібний магазин. Ці красиві місця пристепової зони відтворив Тарас Григорович Шевченко у своїй картині «Вітряк в с Потоки», коли приїжджав у сусіднє село Надлак, Новоархангельського району, Кіровоградської області у квітні1847 року. З приходом колективної власності за часів радянської влади у 1924 році було організовано товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), а у 1929 р. було створено колгосп. Важливо відмітити те, що голодомор 1932 і першої половини 1933 рр. обминув своїм страхітливим крилом села Потоки і особливо Кобилянку завдяки великій згуртованості сільського активу та голові колгоспу Печериці Єфрему Миколайовичу. Ця таємниця трималась серед людей до кінця 20 століття. І ця згуртованість збереглася в часі зворотного процесу переходу від колективної власності до приватної зі збереженням приміщень та сільськогосподарської техніки. В роки Великої Вітчизняної Війни на захист рідної землі на фронти пішло 181 особа, з них – 91 загинули, 48 – нагороджено орденами та медалями. Пам’ятний знак-обеліск слави зберігає імена тих, хто загинув у роки ВВВ. У радянські часи за колгоспом імені Шевченка було закріплено 1,7 тисяч га сільськогосподарських угідь. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових і технічних культур. Добрі показники мало й м’ясомолочне виробництво. У 1965 р. За високі показники в роботі комбайнера А.П.Очеретяного було нагороджено орденом Леніна. Свинарка Лисенко Павлина Микитівна була депутатом Верховної Ради України двох скликань, за високі показники у праці її двічі було нагороджено орденом Леніна. Орденом Леніна також було нагороджено Кошолапа Івана Михайловича ( село Кобилянка). Цією ж нагородою було відзначено доярку Більщук Зінаїду Михайлівну. З 1985 року і по сьогодні СТОВ ім. Шевченка очолює Масляний Микола Семенович. У селі розташована загальноосвітня школа, в якій колись був замок графа Потоцького; дитячий садочок. У селі працюють Будинок Культури, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт. У селі також є колектив “Поточаночка”, без якого не обходиться жодне свято.