Описание
Шлях стародавнього Єгипту визначився дуже давно. Рання історія обох єгипетських царств - Верхнього і Нижнього - маловідомо. Достеменно лише те, що Південь, де фараони носи-лина головах білі тіари, здобув перемогу над Північчю, де царі прикрашали себе червоними шапками. Відповідно і Сет, божество війни, розбрату та небезпеки/ якому поклонялись у Верхньому Єгипті, подолав покровителя Нижнього Єгипту - Гора, бога неба і світла. Країна об'єдналася під "компромісним" біло-червоним головним убором, але духовно програла внаслідок перемоги злого начала над добрим.
На Єгипет упав серпанок, що зробив життя стародавніх єгиптян ілюзорним. Головною життєвою подією стала
смерть, до якої готувалися заздалегідь. Потойбічний світ уявлявся мешканцям долини Нілу віддзеркаленням земного світу. Вважалося, що за порогом смерті життєва сила "Ка" повертається до тіла.
Живим належало зберігати тіла небіжчиків від тління, а також забезпечувати спочилих усім необхідним для гідного існування в країні тіней. Інакше мертві могли й помститися. І неабияк. Фараони, наприклад, після кончини "перетворювалися" на повноцінних богів. Та й решта давньоєгипетської аристократії "підвищувала свій статус".
Так царство мертвих ставало реальнішим за царство живих. Божественні клани Реалізм потойбічного світу виявлявся і в "родинності" пантеону єгипетських і богів. Вони складали так звані тріади (батько, мати, дитина) — нечастий випадок у світовій міфології. Окрім того, зазвичай подружні пари утворювалися із рідних братів і сестер (а це в принципі не така вже рідкість). Як і в людському житті, божественні стосунки були надзвичайно складними й заплутаними, — та якесь раціональне зерно в них виявити можна. Дуже коротко давньоєгипетська космогонія виглядає так. Основоположник часу Атум розділив чоловіче й жіноче начало, створивши Ху і Тефнуг—богів повітря і води. Від їхнього шлюбу з'явилися Геб і Нут — боги землі й неба. Вони, у свою чергу, були батьками двох головних єгипетських антагоністів — Сета і Озириса (батька згаданого Гора) з їхніми дружинами-сестрами Нефтиста Ізидою. Вони й забезпечили усі найважливіші колізії потойбічного світу. На безпліддя ці кровозмішувальники ніколи не скаржилися. Кількості давньоєгипетських богів-дивувалися ще греки з римлянами. А батько історії Геродот навіть охрестив єгиптян «найпобожнішим народом у світі». Як видно, його зовсім не турбував той факт, що більшість єгипетських небожителів скидалася на мешканців зоопарку. Ворожнеча між богами мала конкретні земні наслідки. Зміна влади на небесах призводила і до пертурбацій при дворі фараонів. Урешті-решт історія стародавнього Єгипту утворила три основні блоки: Древнє царство (кінець IV - III тисячоліття до н.е.), Середнє царство (до XVI ст. до н.е.) і Нове царство (до гінця XI ст. до н.е.). Плюс останнє тисячоліття до Різдва Христового аж до смерті прекрасної Клеопатри.
Кожна епоха залишала по собі свої артефакти — піраміди, храми, підземні гробниці тощо. Долина священного Хапі (Нілу) стала схожою на музей просто неба або на грузинську чурчхелу, де в ролі горішків виступають найрізноманітніші архітектурні пам'ятки. То е в Єгипті місце, де будівництво велося понад дві тисячі років і наочним чином сполучало різні часи в єдиному просторі. А простір цей, у свою чергу, плавно переливався у царство богів, демонів та всіляких духів. Таким чином давньоєгипетська світобудова набувала завершеності. І все це називалося — Карнак. Називається й зараз. Під тінню цього найбільшого в Єгипті храмового комплексу країна перебувала завжди. Недарма його іменували «містом богів» — адже він розмістився на площі 1500 на 700 метрів! Закладений Карнак десь на межі Древнього і Середнього царства. А останні його споруди належать до елліністичної доби Птолемеїв. Навіть римські імператори вважали за честь докласти рук до Карнака. Щоправда, вони опікувалися виключно дизайном помешкань. Пізніше цим уже ніхто не переймався. Та
